Лікуватися у Миргороді можна дуже цікаво! Адже це ідеальна можливість задовольнити інтерес до колоритної історії Полтавщини, побачивши все, про що писав Гоголь, Котляревський, Пушкін та Шевченко на власні очі на численних екскурсіях.

Отже, по порядку: екскурсія гоголівськими місцями (с. В. Сороченці Спасо-Преображенська церква, в якій хрестили М. В. Гоголя; музей-заповідник Гоголя с. Гоголіве). У Гогольовому знаходиться музей-садиба Н.В. Гоголів. Тут минули його дитячі роки, сюди неодноразово приїжджав він протягом усього свого життя. У с. Великі Сорочинці Ви відвідаєте Спасо-Преображенську церкву з унікальним іконостасом часів «Козачини», де було охрещено Н.В. Гоголь, а також відвідаєте місцевий музей ім. Н.В. Гоголів. У Миргороді Ви побачите знамениту міську калюжу та алею Гоголівських героїв. Екскурсія триває 4 години, вартість – 110 грн з 1 персони.

Можна відвідати і дивовижне і багате на трагічні історії місце – Мгарський монастир (чоловічий діючий). Там знаходиться місце поховання мгарських мучеників, останніх насельників монастиря, убитих безбожниками. 1919 року більшовики розстріляли 17 мгарських ченців на чолі з ігуменом Амвросієм. У тридцяті роки тут тримали дітей «ворогів народу». З 1937 тут знаходився дисциплінарний батальйон, а з 1946-го — військові склади. 1985 року монастир передали під піонерський табір. Відновлення монастиря почалося 1993 р., і за ці 23 роки відбулися колосальні зміни щодо реконструкції, облаштування та організації життя в обителі. Особливе місце займає монастирський пташник з орлами і совами, а також павичі, що гуляють, лелеки, індики. Як і у кожному монастирі, тут є собаки і кішки, але не в кожному монастирі є свій пташник з папугами, беркутами, чорними воронами, совами.

Екскурсія триває 4 години, вартість – 150 грн. з 1 особи.

Є й екскурсії до Полтави, де ви побачите одразу 4 дивовижні історичні місця. Почнете з музею історії полтавської битви. 1981 року музей та комплекс пам’яток, пов’язаних із Полтавською битвою, оголошено Державним історико-культурним заповідником «Поле Полтавської битви» загальною площею 771,5 га. Нинішні зали музею містять унікальні експонати кінця XVII століття та періоду Північної війни (1700-1721): портрети українських гетьманів, гравюри, медалі, колекцію холодної та вогнепальної зброї європейської та східної зразки, особисті речі Петра I.

У найбільшому залі музею – високохудожня діорама із зображенням останніх хвилин Полтавської битви. На території компактного музейного містечка знаходяться: Братська могила загиблих російських солдатів (1709 – поч. XX ст.), Пам’ятник Петру I (А. Адамсон, 1915), Сампсоніївська церква (1856-1907) та інші об’єкти.

Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви», єдиний серед історико-культурних заповідників України, включений до складу міжнародної асоціації військово-історичних музеїв світу (LAIM AM), що діють під егідою ЮНЕСКО. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року за № 1761 Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» оголошено об’єктом культурної спадщини національного значення та внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Далі вас відвезуть на садибу І. П. Котляревського. Справжня садиба письменника донині не збереглася. 1969 року, оголошеним за рішенням ЮНЕСКО роком І. Котляревського, з нагоди 200-річного ювілею поета за допомогою акварельного ескізу Т.Г.Шевченка було відновлено меморіальний комплекс — садибу. Будинок, комору, сарай, колодязь із журавлем — усе відтворено за спогадами сучасників поета.
У цьому будинку письменник прожив усе своє життя. Будинок-садиба належав ще батькові письменника, а раніше – дідові, який служив дяком в Успенському соборі. Судячи з вирізаних на сволоку старослов’янської в’яззю цифр, будинок був загострений ще 1705 року. Згідно з купчою – будинок став власністю родини Котляревських у 1751 році. Будиночок письменник, який дістався у спадок від батька, трохи перебудував під свої потреби, щоб було зручно працювати і відпочивати. У відновлений будинок-садибу вмонтовано окремі деталі зі старого будинку, а вся конструкція точно відповідає спорудам 18 століття. У будинку п’ять кімнат з маленькими віконцями та дерев’яними віконницями. У кімнатах представлені деякі особисті речі письменника, що збереглися: комод, дзеркало, ломбардний столик, картина; решта оздоблення кімнат — типологічні речі, відомі за спогадами сучасників. Будинок, де жив письменник, після його смерті переходив із рук до рук, неодноразово перебудовувався. 1845 року в Полтаві побував Т. Шевченко та зробив малюнок садиби. На той час вона була ще такою, як за життя поета. Нині у гості до Котляревського запрошують екскурсоводи у національних костюмах. У музеї зберігається архів поета, документи та матеріали музею знайомлять із життям та творчістю письменника.

Після відвідин садиби – заїзд до с. Останній – центр гончарства, адже без відвідування цієї пам’ятки важко собі уявити повноцінну екскурсію Полтавщиною. Збагнути культуру та дух Полтавщини без знайомства з гончарним мистецтвом неможливо. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішні засновано 1986 р. Це давнє селище здавна славилося як найбільший центр майстрів кераміки, гончарна столиця України. В експозиції просто неба представлені ексклюзивні авторські роботи опішнянських гончарів, серед яких лауреати премії Т. Шевченка, а також майстрів з інших регіонів, які беруть участь у щорічних фестивалях монументальної керамічної скульптури. У виставковому залі представлені особливо цінні експонати, велика колекція книг про гончарство. Усі відвідувачі отримують у подарунок свистульку. Також там знаходиться ринок кераміки, де Ви можете купити собі вироби місцевих опішнінських майстрів

І, нарешті, вас відвезуть до легендарної Диканьки! Кожен знає цікаву історію «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» Гоголя. Але й сама Диканька, поза її літературним образом, — чудове місце з багатьма визначними пам’ятками. Згідно з місцевим доданням, село було засноване якимось козаком із прізвищем Дикань. І досі багато людей можна тут зустріти з таким прізвищем. До заселення села козаками український народ жив тут у підземеллях, побоюючись руйнування татарами. Про це свідчать кілька печер, які з’єднані підземними ходами. Відповідно до розкопок та історичних даних у печерних скитах аж до 1602 року жили ченці. Вони ж приймали себе біженців, які намагалися врятуватися від татарського ярма. Пізніше Диканька стала облагородженою садибою генерального судді Кочубея, який до страти за зраду Мазепи перетворив невелике козацьке село на мальовничий куточок. Тут були створені сади та парки, з далеких Італії та Греції привезли скульптури та фонтани. А тернистими стежками парків гуляли павичі та фазани. Але, як і багато багатих маєтків і садиб, з приходом радянської влади Диканька була практично знищена. Один з найбільш значних місцевих предметів гордості – Тріумфальна арка. Ще далекого 1820 року вона була побудована за проектом спеціально запрошеного італійського архітектора Луїджі Руска. Арку, разом із цілим палацовим комплексом, звели безпосередньо перед в’їздом до садиби, коли Диканьку своїм візитом вшанував імператор Олександр I. До того ж, вона уособлювала гордість місцевих жителів за перемогу над французами у війні 1812 року. Нині це – візитна картка Диканьки та всієї Полтавської області. Під’їжджаючи до селища, зверніть увагу на легендарні кочубеївські дуби. Старовинні та масивні дерева, вік яких давно вже перевалив за 500 років. У висоту вони сягають 22 метрів, а діаметр – 180 сантиметрів. Згідно з місцевими доданнями під цими дубами проходили побачення гетьмана Мазепи та Мотрі Кочубей. Олександр Пушкін саме про них писав у своїй поемі “Полтава”. А на півдні селища красується інше природне диво – Бузковий гай. Правнук судді Кочубея Віктор Павлович висадив невеликий гайок для коханої донечки Ганни. Гай – це площа 2 гектари, повністю засаджена майже 40 видами бузку.

Всі ці неймовірні місця ви відвідаєте з 9:00 до 18:00 за 180 грн з 1 персони.

А найвеселіша екскурсія на вас чекає на вечірках на хуторі Н.В. Гоголя у с. В. Сороченці, де вас пригостять стравами 100% української кухні та покажуть театралізовану виставу. У корчмі ви поринете в атмосферу українського фольклору з інтер’єром, предметами побуту, традиціями та культурою часів Гоголя. Танці, сміх, жарти, пісні та дивовижні історії – звідти ви точно повернетесь з чудовим настроєм!
Екскурсія триває 4 години та коштує 190 грн з 1 персони.

Екскурсія на страусову ферму нікого не залишить байдужим, особливо дітей. Ця ферма – упорядкована озеленена територія зі штучним ставком. У зоні відпочинку можна скуштувати страусиний омлет, м’ясо. Також можна подивитися різноманітні вироби зі страусиної шкіри, розписних писанок, пір’я тощо. Та й просто помилуватися великими птахами та зробити селфі для інстаграма – чудова нагода відвідати це місце.

Екскурсія триває 3 години за 180 грн. з 1 персони.

Ще одна подібна екскурсія є на мисливське господарство: там ви побачите диких кабанів, страусів, павичів та не тільки. Також ви зможете покататися на верхових конях. Всі стреси, напруга та невдоволення після цієї екскурсії зніме, як рукою, а посмішка ще довго осяятиме ваше обличчя про один лише спогад про неї. Дозвольте собі побалувати вас добротою та пухнастістю!

Екскурсія – 3 години за 150грн з 1 персони.

Будь-яка з цих екскурсій гарантовано не залишить вас байдужими та запам’ятається назавжди!